54 Books
See allSuch a breather to sway the story from the Tom's POV to a fresh one. That was a fresh air after the blatant deeds of the second part. Shame that Ripley's game destroyed Jon's life, or did it
The entertaining structure of the book briefs you on any topic starting from tech history - how the ancient hardware still affects/shapes modern solutions, to psychology and biases - mere exposure effect, confirmation bias, and my favorite: humans as pattern-matching machines.
The book will be interesting to everyone involved in the development cycle with more focus on management philosophy.
The key takeaway is not to fear turning off the component in question and observing the meltdown. But in all seriousness, it has a lot to offer and substance to think through.
I liked these most (in descending order):
Crickets 5/5
The Distributor 5/5
The Children of Noah 5/5
Disappearing Act 5/5
Old Haunts 4/5
Legion of Plotters 4/5
Якщо про дизайн, оформлення та верстку видання можна сказати 5/5, то до змісту з'являється більше питань. В очі кидається романтизація та плазування заходу перед більшовиками. Такий тон є доволі дивним, дісталось як полякам - “...турок-мусульманин прилаштував християнську Святу Софію до власної релігії, іспанець зберіг мавританську Альгамбру, але поляк у ХХ столітті нищить єдину архітектурну споруду столиці, бо, за його ж таки словами, храм стоїть на тому ж місці, де Наполеон колись оглядав військо” (під архітектурною спорудою мається на увазі російський собор, а що ще цікавіше - совєти в ‘31 зносять величезний храм Христа Спасителя у Москві. І це лише один з тисячі проявів справжньої суті радянскього ладу, радше ніж демонстрацій для заходу, яка у випадку з Клер Шерідан успішно подіяла). Дійсно, чому ж полякам так кортіло його знести (/s). Так і румунам - “...І тільки на кораблі, що відплив від Одеси, ми усвідомили, як зовнішній світ ставиться до Росії. Наша перша зупинка - румунський порт у Констанці, де корабель три дні завантажував сімсот тонн зерна. Протягом цього часу румунські чиновники заборонили бодай комусь сходити на берег. Нас ізолювали на карантині, наче чумних. Чи не кожен корабель з російського порту румуни мали за джерело якоїсь зарази чи лихоманки...”.
Згадує авторка і можливі виникнення “ірландських питань”, що звучить доволі привілейовано і неоднозначно, від представниці англійської знаті, що й Україну називає Росією.
Загалом, оповідки цікаві, але дивує наївність і необізнаніть людини західної щодо країн, розташованих на схід від Німеччини та віра в радянську систему.
Western privileged view, naivety, and ignorance.